Відомо, що сім’я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив сім’ ї на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний. Саме в сім’ї беруть початок світогляд, ідейні й моральні переконання, трудові навички, ціннісні орієнтації. Дитина вперше прилучається до рідної мови, історії та культури свого народу, його традицій, звичаїв, обрядів, усього укладу життя.
Школа батьківської педагогіки
Радимо, консультуємо, допомагаємо
«Як досягти взаєморозуміння між батьками і дітьми»
Одна з найбільш актуальних, найважливіших — взаєморозуміння між батьками і дітьми, зокрема, взаєморозуміння дочки і матері. Проблема стосунків між найближчими і найдорожчими людьми наскільки глобальна, важка і складна, що цієї невеличкої статті зовсім недостатньо для її повного висвітлення. Та все ж спробуємо де в чому розібратись. Отже, якщо у вашої дитина змінилась поведінка (в гіршу сторону); погіршало навчання; поведінка стає демонстративною (все робиться «на зло»); у дитини з’явились шкідливі звички; у стосунках з усіма — конфлікти «на рівному місці»; асоціальна поведінка; дитина тікає з дому; обманює; з’явилися друзі, які вам не подобаються; дитина замикається в собі — це все ознаки поганого взаєморозуміння (або взагалі його відсутність) між батьками і дитиною. Звичайно, що всьому вище сказаному обов’язково є причини. Назву найбільш характерні: небажаність дитини для матері ще до вагітності; необізнаність, непідготовленість батьків до виховання дітей; нездорове, нереальне бажання батьків зробити, виховати свою дитину «ангелом», ідеальною людиною і виправити всі свої прорахунки (не допустити, щоб ті були у дітей); неусвідомлення батьками того, що хоч дитина і їх «продукт», але це зовсім інша людина, в якій «перемішано» генетичне спорядження від діда-прадіда по обох лініях; дитина народилась, росте і розвивається в зовсім інших культурно-історичних умовах, ніж батьки; незнання і невраховування батьками вікових особливостей дітей; перенесення конфліктних стосунків між батьками на дітей (бачення в дитині свого опонента, особливо, коли дитина схожа на нього); поява у дитини думки, відчуття непотрібності (на підсвідомому рівні) після народження братів, сестер; розлучень батьків; появи «нового» батька, матері; побиття дітей; постійна критика дитини, навіть з дріб’язкових питань (негативне ставлення); непосильні вимоги у навчанні й іншій діяльності; психотравмуючі ситуації. Як бачимо, причин дуже багато і вони, як правило, не існують самостійно, а тісно переплетені і взаємопов’язані. Якщо до цього додати те, що дитину не розуміють у школі чи друзі та оточуючі, то її життя стає нестерпним, незрозумілим і безглуздим. Який же вихід із ситуації? Перш за все, не потрібно панікувати, не робити поспішних висновків і не намагатись знайти винних. Успішному вирішенню проблеми це не допоможе! Бо «стіну непорозуміння» будують поступово, непомітно всі — батьки, діти, батьки батьків, вчителі, друзі і т. д. Кожен «кладе» свою цеглинку, і поступово виростає ціла стіна, за якою вже ніхто нікого не лише не бачить, але і не чує. Головне в тому, що цю стіну, при бажанні, можна розібрати. Першу цеглину повинні прибрати батьки, адже в більшості випадків — це їх прорахунки. Саме з аналізу цих прорахунків потрібно починати жити по новому. Наступним кроком має бути віра в дитину. Віра в те, що з неї виросте хороша людина. Яка б не трапилась «пригода» з вашою дитиною, що б вона не «витворила» — це ще не означає, що так буде увесь час. Дитині властиві не лише необдумані кроки, а й помилки, яких ви, будучи дорослими, робите, можливо, більше, ніж вона. Дитина росте, розвивається, переростає у своєму життєвому руслі, але наші втручання (чи невтручання) призводять до того, що це русло змінює свій природний напрямок на неприродний (не їй властивий). Якщо ви в своїй дитині будете бачити лише погане і будете їй на кожному кроці це повторювати, нагадувати, то вона саме такою і стане (якщо у вас будуть «помічники» в школі, то цей процес буде прискореним і ефективнішим). Не розцінюйте якісь вчинки дитини як вирок долі, попробуйте зрозуміти, чому так трапилось і для чого дитина так вчинила. І ви багато чого зрозумієте, а зрозумівши, будете зовсім по-іншому реагувати. Відповідно зміниться і реакція дитини. Діти часто роблять вчинки, якими «перевіряють», чи потрібні вони батькам, чи люблять їх. Вони навіть хворіють для того, щоб їм більше приділяли уваги! Ніколи не порівнюйте якихось якостей своїх дітей (не протиставляйте) і не дорікайте ними дітям. Намагайтесь не говорити подібних фраз: «А я в твої роки…» і т. п. Ваша дитина — це зовсім інша людина. Вона не тільки не може бути такою, як ви, а і взагалі може мати інші якості, ніж у вас. Пам’ятайте, що найболючіші, найдошкульніші образи для дитини — від батьків. Вони мають надзвичайну руйнівну силу! Знаю це з практики спілкування з дітьми. Батьки часто протиставляють одну дитину іншій — одна «гарна», а друга «погана». Не слід шукати гарне і погане, добре і недобре, кожна дитина має свої як позитивні, так і негативні якості. Надзвичайно важлива довіра до дитини. Якщо до цього ви не довіряли дитині, то не чекайте від неї швидкого «результату». Тут потрібні час і терпіння. Дитина відчуває віру не на словах, вона, як музикант, відчуває фальшиву ноту, відчуває вашу фальшиву поведінку чи вчинки, нещирість. Дитині потрібно довіряти і тоді, коли вона не зовсім виправдовує вашу довіру. Намагайтесь хвалити дитину за вдалу дію, вчинок, успіх. Це додає дитині сил і виробляє впевненість. Пусте хваління виховує самовпевненість. Ефективним методом покращення взаєморозуміння є виконання спільної роботи (будь-якої). У роботі ви багато чого побачите, відчуєте, зрозумієте у вашій дитині і в собі також. Спільна робота породжує теплі, довірливі стосунки, дає можливість дитині розібратись в собі, батьках. Дуже важливо для взаєморозуміння, щоб ваші слова мали роз’яснення (пояснення). Наприклад, якщо ви думаєте, що вам можна, а дитині ще ні, бо вона багато чого не розуміє (чи рано), ви глибоко помиляєтесь. Те, чого дитина не розуміє, заміщається передчуттям, сумнівом, інтуїцією, а головне — це збільшує дистанцію між вами і дитиною. В цій ситуації краще роз’яснити, ніж просто заборонити. Більшість батьків хочуть, щоб їх діти не повторили в своєму житті їх помилок, намагаючись всіма силами застерегти від цього дітей. Чим більше застерігають, тим більше проявляється ефект бумеранга — все повторюється, як у батьків. Основною причиною такої ситуації є «сліпі» заборони батьків будь-чого без пояснення дитині — чому це робиться і для чого. «Допомагають» у цьому і невиправдані фантазії батьків — що може бути, що може трапитись. Батьки так далеко заходять у своїх фантазіях, що в дійсності немає і десятої долі того, що вони собі нафантазували, але ж цеглину покладено та ще, можливо, і не одну! Потрібно проаналізувати ваші домагання щодо навчання дитини. Якщо ваші вимоги не відповідають можливостям дитини, то це може обернутись не лише непорозумінням, а і проблемами із здоров’ям. Психотравмуючі ситуації, яких досить багато трапляється, особливо в цей жорстокий і агресивний час, також беруть найактивнішу участь у побудові непорозуміння (дитина пережила якусь психотравмуючу ситуацію, їй потрібна підтримка, допомога, а ми не лише не помітили цього, а ще й додаємо своєю неуважністю, чи заклопотаністю і т. п.). Бувають такі травмуючи ситуації, коли дитині може допомогти лише спеціаліст, але батьки в більшості випадків до нього не звертаються. На завершення хочу сказати, що вищенаведена інформація не дає вичерпних рекомендацій (порад) для конкретної сім’ї, конкретної дитини і конкретної життєвої ситуації. Це свого роду схема, дотримуючись якої і маючи велике бажання та терпіння, можна змінити своє і життя дитини на краще.
Чи легко вам спілкуватися з вашими дітьми?
Чи легко вам спілкуватися з вашими дітьми? Багато батьків, бабусі і дідусі вважають, що спілкування серед молоді та дітей з батьками стали проблематичніше, ніж у них свого часу. У багатьох країнах наука піднялася на високий рівень, завдяки цьому з'явилася безліч електронних іграшок та пристроїв, про які раніше можна було тільки мріяти. Хоча становище багатьох сімей покращився, але все-таки їм для цього доводиться багато працювати, не покладаючи рук, щоб дати своїм дітям освіту та інші блага. А на все це потрібен час! Таким чином, діти позбавлені дорогоцінного спілкування з батьками. Поширення електронних новинок тільки посилило цю проблему. Статистика 2015 року показує, що молоді люди у віці від 8-18 років у середньому кожен день 6,5 годин проводять або перед телевізором, або з комп'ютером. Це впливає на живе спілкування з сім'єю, що, безумовно, дуже шкідливо. На думку фахівців, даний факт знижує самооцінку у дітей, вони менш щасливі, менше задоволені своїми успіхами, більш інертні. Іншою не менш важливою проблемою є сексуальний пресинг. Більшість хлопців у школах набувають сексуальний досвід між 12-15 роками. Ті, хто в цьому не бере участь, вважають білими воронами. Дослідники Роберт Ректор, Лорен Нойз і Кірк Джонсон повідомили, що сексуальна активність підлітків безпосередньо пов'язана з депресією.
Деякі конструктивні пропозиції для гарного взаєморозуміння.
Спілкування з дітьми замість ізоляції, навіть при дефіциті часу
• захищати своїх дітей від сексуальної аморальності
• Знаходьте взаєморозуміння
• Намагайтеся, щоб ваш розмова була довірчим і чесним
• Не нехтуйте необхідним повчанням, так як вседозволеність веде до біди. Батьків, бабусі і дідусі вважають, що спілкування серед молоді та дітей з батьками стали проблематичніше, ніж у них свого часу.
Депресія у підлітків.
Оскільки у всіх нас бувають періоди зневіри і смутку, нам може здаватися, ніби ми цілком розуміємо, що таке депресія. Але чи розуміємо ми насправді, що переживає наша дитина, яка хворіє депресією? Але важливо відрізнити у підлітка депресію від звичайної нудьги, яка часто буває в цьому віці!
Характерні симптоми:
• Різкі зміни в настрої та поведінці
• Замкнутість
• Зниження інтересу майже до всіх видів діяльності
• Помітні зміни в звичках харчування
• Зміни в режимі сну
• Зниження успішності
• Ризиковані вчинки або прагнення завдати собі тілесні ушкодження
• Почуття нікчемності або необґрунтоване самобичування
• Психосоматичні розлади
• невідчепна думки про смерть або самогубство
Іноді бунтарський дух - ознака депресії.
Депресію лікують по-різному. Вибір залежить від тяжкості і симптомів захворювання. У будь-якому випадку необхідна консультація лікаря-спеціаліста.
Шановні батьки, уникайте поширених помилок, таких як:
• Друзі, що не мають медичної освіти, можуть нав'язувати свій метод лікування
• Розчарування через уявну марності або побічних ефектів
• Самовпевненість, через яку пацієнти залишають лікування, як тільки їм стає легше.
Підліток та Інтернет
(Засідання круглого столу)
Інтернет - роздолля для кіберхуліганів, сексуальних маніяків і шахраїв. Ваша дитина-підліток годинами просиджує в Мережі і може стати жертвою безпринципних людей.
Як навчити свою дитину безпечно користуватися Інтернетом. Спочатку вам самим потрібно дізнатися про життя в режимі онлайн.
Інтернет в мобільних пристроях. Планшет або смартфон, що має вихід в Інтернет, відкриває перед підлітками легкий доступ у віртуальний світ, куди вони можуть заходити без вашого відома.
Підлітки можуть проводити в Мережі дуже багато часу. Підліток може включити комп'ютер на п'ять хвилин, а в підсумку годинами дивитися відео. У цьому питанні без самодисципліни не обійтися.
Підлітки іноді розповідають про себе в Інтернеті дуже багато. Злочинці аналізують відомості, зібрані з коментарів і фотографій, щоб дізнатися, де дитина живе і вчиться, а також в який час у неї нікого не буває вдома.
Підлітки схильні не думати про наслідки, розміщуючи інформацію в Інтернеті. Тут застосовне прислів'я «Що написано пером, не вирубаєш сокирою». Деякі сумнівні коментарі та фото можуть дати про себе знати пізніше, наприклад коли роботодавець захоче знайти інформацію про тих, кого він думає взяти на роботу. І все ж варто пам'ятати: Інтернет вам не ворог. Небезпека скоріше полягає в тому, що їм можуть користуватися бездумно.
Якщо хтось потрапляє в аварію, це не означає, що взагалі не варто водити машину. Те ж можна сказати і про Інтернет. Підлітку потрібно, образно кажучи, навчитися грамотно переміщатися по кіберпростору.
Корисні поради
Правильно користуйтеся часом і визначайте пріоритети. Щоб стати відповідальною людиною, потрібно вміти віддавати пріоритет більш важливому. Спілкування з сім'єю, шкільні завдання і домашні справи набагато важливіші безцільного просиджування перед комп'ютером. Переконуйтеся в тому, що більш важливо і тоді ви будете успішні.
Думайте, перш ніж розміщувати що-небудь в Інтернеті. Чи не зачепить цей коментар, викладений в Мережі, чиїсь почуття? Як ця фотографія вплине на вашу репутацію? Збентежить мене, якщо батьки або інші дорослі побачать це фото чи коментар? Що вони тоді подумають про мене? Що я сам би подумав про людину, що розмістив в Мережі подібну інформацію. Для дурного розпусна поведінка - забава, а прониклива людина проявляє мудрість.
Керуйтеся принципами, а не тільки правилами. Неможливо стежити за кожним кроком своєї дитини. Крім того, ваша мета - не контролювати постійно сина чи доньку, а вчити їх «відрізняти добре від поганого». Нехай головним стримуючим фактором будуть моральні принципи, а не заборони і покарання. Яку репутацію хотів би придбати ваш син? А якими якостями хотіла б славитися ваша дочка? Завдання батьків - допомогти своїй дитині навчитися приймати мудрі рішення, навіть коли їх немає поруч. «Діти краще розбираються в техніці. Батьки краще розбираються в життя » Як і хорошому водієві, користувачеві Інтернету потрібно не тільки володіти технічними знаннями, а й вміти приймати правильні рішення. Тому ваше батьківське повчання особливо важливе! Спеціаліст з інтернет-безпеки Перрі Афтаб сказав: «Діти краще розбираються в техніці. Батьки краще розбираються в житті ». Чи помічаєте ви зміни в поведінці і емоціях ваших дітей після таких ігор? Як це відіб'ється на ваших взаєминах в родині?
Кібербулінг – що це та як це зупинити?
10 фактів, які підлітки хочуть знати про кібербулінг «Що ви хотіли б знати про кібербулінг?»
Ми поставили це запитання молодим людям і отримали тисячі відповідей з усього світу. Ми зібрали фахівців ЮНІСЕФ, міжнародних експертів з питань кібербулінгу та захисту дітей і об'єдналися з Facebook, Instagram, Twitter, щоб відповісти на запитання та дати поради щодо способів боротьби з онлайн-булінгом.
Що таке кібербулінг?
Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:
• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометуюсь когось, у соціальних мережах;
• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.
Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.
Топ-10 запитань про кібербулінг
1. Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?
2. До яких наслідків призводить кібербулінг?
3. З ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?
4. Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?
5. Як я можу допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?
6. Користування Інтернетом дає мені доступ до великої кількості інформації; але це також означає, що я відкритий/а до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до Інтернету?
7. Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?
8. Чи передбачено покарання за кібербулінг?
9. Як здається, Інтернет-провайдери, не переймаються проблемою кібербулінгу та онлайн-домагань? Чи несуть вони відповідальність?
10. Чи є в Інтернеті будь-які інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?
1. Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?
ЮНІСЕФ: Усі друзі жартують між собою, але іноді важко сказати, чи хтось просто розважається, чи намагається нашкодити вам, особливо в Інтернеті. Іноді вони насміхаються, але говорять, що це «просто жарти» і пропонують «не сприймати це так серйозно».
Але якщо ви відчуваєте образу або думаєте, що інші насміхаються з вас, а не веселяться разом з вами, то жарт зайшов занадто далеко. Якщо це продовжується навіть після того, як ви попросили людину зупинитися, і ви досі відчуваєте себе засмученим/ою, то це може бути булінгом.
А коли знущання відбуваються в Інтернеті, це може призвести до небажаної уваги з боку широкого кола людей, включаючи незнайомих людей. Де б це не сталося, якщо вам це неприємно, ви не маєте цього терпіти.
Як би ця ситуація не називалася: якщо вам погано, і це не припиняється, тоді варто звернутися за допомогою. Для того, щоб зупинити кібербулінг, потрібно не лише закликати кривдників більше так не робити. Необхідно також усвідомити, що будь-яка особа заслуговує на повагу: як в Інтернеті, так і в реальному житті.
2. До яких наслідків призводить кібербулінг?
Коли булінг трапляється в Інтернет, може здаватися, що на вас нападають усюди, навіть у власному домі. Може здаватися, що виходу немає. Наслідки можуть тривати довгий час і впливати на людину різними способами:
Ментально – відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в безглуздому становищі
Емоційно – відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш
Фізично – відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомі, як біль у животі та головний біль.
Відчуття того, що з тебе насміхаються або тебе переслідують, може заважати людям говорити або намагатися боротися з проблемою. У крайніх випадках кібербулінг може призвести навіть до скоєння самогубства.
Кібербулінг може впливати на нас багатьма способами. Але це можна подолати, і люди можуть повернути впевненість у собі та здоров’я.
3. З ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?
ЮНІСЕФ: Якщо ви думаєте, що відчуваєте булінг, перший крок – це звернутися за допомогою до когось, кому ви довіряєте, наприклад, до ваших батьків, близького члена сім’ї чи іншого дорослого, якому ви довіряєте.
У своїй школі ви можете звернутися до психолога, спортивного тренера чи улюбленого вчителя.
А якщо вам не зручно спілкуватися з кимось, кого ви знаєте, пошукайте гарячу лінію у своїй країні, щоб поговорити з професійним консультантом.
Якщо булінг трапляється на соціальній платформі, подумайте про блокування кривдника та офіційно повідомте про його/її поведінку на самій платформі. Соціальні мережі зобов’язані підтримувати безпеку своїх користувачів.Повернутись до питань>
Це може бути корисно для збору доказів: текстових повідомлень та скріншотів публікацій у соціальних мережах, щоб показати, що відбувається.
Щоб булінг припинився, його потрібно ідентифікувати Ключове – це повідомити про нього. Це також може допомогти показати кривдникам, що їх поведінка неприйнятна.
Якщо вам загрожує безпосередня небезпека, слід звернутися до поліції чи служб швидкої допомоги у вашій країні.
Facebook/Instagram:
Якщо ви зазнаєте знущань в Інтернеті, ми радимо вам поговорити з батьками, вчителями чи кимось іншим, кому ви можете довіряти. Ви маєте право бути в безпеці. Ми також працюємо над тим, щоб про будь-які знущання можна було легко повідомляти безпосередньо у Facebook чи Instagram. Ви завжди можете надіслати нашій команді анонімне повідомлення про пост, коментар чи сторіз у Facebook чи Instagram. Ми маємо команду, яка цілодобово переглядає ці повідомлення у всьому світі понад 50 мовами, і ми видаляємо все, що є цькуванням або домаганнями. Ці повідомлення завжди анонімні. Ми також маємо посібник для Facebook, який може допомогти вам у протидії булінгу або показати, що робити, якщо ви бачите, що когось іншого цькують. В Instagram ми також маємо Посібник для батьків, який надає рекомендації батькам, опікунам та дорослим, яким довіряють, про те, як діяти у випадках кібербулінгу. Окрім того ми маємо центральний хаб, де можна дізнатися про наші інструменти забезпечення безпеки.
Twitter:
Якщо ви відчуваєте, що зазнаєте кібербулінгу, найголовніше – це забезпечити свою безпеку. Важливо мати когось, з ким можна поговорити про те, що ви відчуваєте. Це може бути вчитель, інший дорослий, якому ви довіряєте, або батьки. Порадьтеся з батьками та друзями про те, що робити, якщо ви або ваш друг зазнають кібербулінгу. Ми заохочуємо людей повідомляти нам про користувачів, які можуть порушити наші правила. Це можна зробити на сторінках підтримки в нашому Довідковому центрі або через механізм in-Tweet, натиснувши кнопку «Поскаржитись на твіт»
4. Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?
Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, один із найважливіших перших кроків, які ви можете зробити – поговорити з дорослим, якому ви довіряєте (з кимось, з ким ви почуваєтеся безпечно).
Не всім просто розмовляти зі своїми батьками. Але є речі, які ви можете зробити, щоб полегшити таку розмову. Оберіть такий час для розмови, коли, на вашу думку, вони можуть приділити вам всю свою увагу. Поясніть, наскільки серйозною для вас є ця проблема. Пам’ятайте, що вони можуть не так добре знатися на інформаційних технологіях, як ви, тому вам може бути потрібно допомогти їм зрозуміти, що відбувається.
Вони можуть не мати моментальних відповідей для вас, але вони, ймовірно, будуть хотіти допомогти вам, і разом ви зможете знайти рішення. Дві голови завжди кращі, ніж одна! Якщо ви досі не впевнені, що робити, подумайте про те, щоб звернутися до інших людей, яким ви довіряєте. Часто таких людей, які піклуються про вас і готові допомогти, більше, ніж ви могли подумати!
5. Як я можу допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?
ЮНІСЕФ: Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Якщо ви бачите, що це відбувається з кимось, кого ви знаєте, спробуйте запропонувати підтримку. Важливо вислухати свого друга. Чому він/вона не хоче повідомити про те, що він/вона зазнає кібербулінгу? Як вони почуваються? Скажіть їм, що вони не зобов’язані офіційно повідомляти про те, що відбувається, але важливо поговорити з кимось, хто може допомогти.
Пам’ятайте: ваш друг може відчувати себе незахищеним. Будьте добрими до нього/неї. Допоможіть їм продумати, що вони можуть сказати і кому. Пропонуйте піти з ними, якщо вони вирішать повідомити про булінг. Найголовніше, нагадайте їм, що ви підтримуєте їх і хочете допомогти. Якщо ваш друг досі не хоче повідомити про випадок, допоможіть йому/її у пошуку дорослого, якому він/вона довіряє та який може допомогти їм вирішити ситуацію.
Пам’ятайте, що в певних ситуаціях наслідки кібербулінгу можуть бути небезпечними для життя. Якщо нічого не робити, людині може здаватися, що всі налаштовані проти неї або що всім байдуже. Ваші слова підтримки можуть мати вирішальне значення.
Facebook/Instagram:
Ми знаємо, що поскаржитись на когось може бути важко. Але знущатися над кимось – це абсолютно неприйнятно.
Скарга на пост або повідомлення у Facebook чи Instagram може допомогти нам краще захистити вас на наших платформах. Знущання та домагання за своєю суттю є особистими, тому в багатьох випадках ми можемо дізнатися про таку поведінку лише від користувачів. Це дозволить нам виявити чи усунути випадки булінгу.
Повідомлення про випадки кібербулінгу в Instagram та Facebook завжди надсилаються анонімно, і ніхто ніколи не дізнається, що ви повідомили про таку поведінку. Ви можете повідомити про когось, від кого постраждали ви особисто, або про кривдника, який цькує когось з ваших друзів. Для цього можна скористатися інструментами, доступними безпосередньо в додатку. Більше інформації про те, як повідомити про такі випадки, можна отримати в Довідковому центрі Instagram та в Довідковому центрі Facebook.
Ви також можете розповісти своєму другу про інструмент в Instagram під назвою «Обмежити», за допомогою якого ви можете захистити свій акаунт, при цьому нікого не блокуючи, оскільки деяким людям блокування може здаватися занадто жорстким заходом.
Twitter:
Ми запровадили новий інструмент скарг від свідків. Це означає, що ви можете робити скаргу від імені іншої людини. Тепер це можна зробити і в повідомленнях і приватної інформації, й інформації, за якою не можна визначити особу.
6. Користування Інтернетом дає мені доступ до великої кількості інформації;
але це також означає, що я відкритий/а до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до Інтернету?
ЮНІСЕФ:Доступ до Інтернету дає так багато переваг. Однак, як і багато речей у житті, він також створює ризики, від яких потрібно захиститись. Якщо ви зазнаєте кібербулінгу, ви можете видалити певні програми або залишитись у режимі офлайн на деякий період, щоб дати собі час на відновлення. Але вихід з Інтернету не є довгостроковим рішенням. Ти не зробив/ла нічого поганого, то чому ти маєш опинятися в невигідному становищі? Таке рішення навіть може наводити кривдників на неправильну думку, заохочуючи їх неприйнятну поведінку. Ми всі хочемо, щоб кібербулінг припинився. Саме тому настільки важливо повідомляти про такі випадки. Але для створення такого середовища в Інтернеті, якого ми хочемо, недостатньо лише закликати тих кривдників, які вже скоюють булінг, припиняти його. Ми маємо задуматися над тим, що ми поширюєте чи говоримо: чи не завдає це шкоди або страждань іншим людям. Ми маємо бути добрими до інших людей в Інтернеті та в реальному житті. Це стосується всіх нас!
Facebook/Instagram:
Для нас важливо, щоб Instagram та Facebook були безпечним та позитивним місцем для самовираження: людям буде комфортно ділитися чимось лише тоді, коли вони почуватимуться в безпеці. Але ми знаємо, що кібербулінг може перешкоджати цьому та створювати негативний досвід. Ось чому ми в Instagram та Facebook ведемо боротьбу з кібербулінгом.
Ми робимо це двома основними способами. По-перше, ми використовуємо технології, щоб людям не відчували і ставали свідками булінгу. Наприклад, люди можуть увімкнути налаштування, яке використовує технологію штучного інтелекту, щоб автоматично фільтрувати та приховувати коментарі, які засмучують або цькують користувачів.
По-друге, ми працюємо над заохоченням позитивної поведінки та взаємодії, надаючи людям інструменти для поліпшення їхнього досвіду користування Facebook та Instagram. Функція «Обмежити» – це інструмент, що надає вам можливість цільового захисту свого акаунту, але при цьому у вас залишається можливість слідкувати за кривдником.
Twitter:
Оскільки ідеями у Twitter діляться сотні мільйонів людей, не дивно, що ми не всі згодні між собою. Це одна з переваг, оскільки ми можемо навчитися шанувати розбіжності та інших учасників дискусій. Але іноді, коли ви протягом певного часу когось слухали, ви, можливо, більше не хочете їх чути. Їх право висловлювати себе не означає, що ви зобов’язані їх слухати.
7. Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?
Добре подумайте, перш ніж публікувати або ділитися будь-чим в Інтернеті – це може залишитися в Інтернеті назавжди і може бути пізніше використане вам на шкоду. Не вказуйте особисті дані, такі як ваша адреса, номер телефону чи назва/номер вашої школи. Дізнайтеся про налаштування конфіденційності улюблених додатків у соціальних мережах. Ось декілька дій, які ви можете вжити у більшості з них:
• Ви можете вирішити, хто може бачити ваш профіль, надсилати вам повідомлення або коментувати ваші публікації, скоригувавши налаштування конфіденційності вашого облікового запису.
• Ви можете повідомляти про образливі коментарі, повідомлення та фотографії та вимагати їх видалення.
• Окрім «видалення з друзів», ви можете повністю заблокувати окремих користувачів, щоб вони не могли бачити ваш профіль або надсилати вам повідомлення. • Ви також можете зробити так, щоб коментарі окремих користувачів бачили лише вони самі, не блокуючи їх повністю.
• Ви можете видаляти публікації зі свого профілю або ховати їх від певних людей. У більшості улюблених вами соціальних мереж люди не отримують сповіщення про те, що ви їх заблокували, обмежили або поскаржилися на них.
8. Чи передбачено покарання за кібербулінг?
ЮНІСЕФ: Більшість шкіл ставляться до булінгу серйозно і вживатимуть заходів проти цього. Якщо ви зазнаєте кібербулінгу з боку інших учнів, повідомте про це в своїй школі. Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг та кібербулінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до відповідальності.
Закони, що забороняють булінг, особливо кібербулінг, є відносно новими і поки що прийняті не в усіх країнах. Ось чому багато країн для протидії кібербулінгу використовують інші відповідні закони, наприклад, законодавство проти домагань. У країнах, які мають спеціальні закони проти кібербулінгу, поведінка в Інтернеті, яка навмисно викликає серйозні емоційні негаразди, розглядається як злочинна діяльність.
У деяких із цих країн жертви кібербулінгу можуть шукати захисту, забороняти спілкування із визначеною особою та вимагати обмеження використання кривдником електронних пристроїв, за допомогою яких він/вона скоює кібербулінг. Таке обмеження може бути тимчасовим чи постійним. Однак важливо пам’ятати, що покарання – це не завжди найефективніший спосіб змінити поведінку кривдників. Часто краще зосередитись на подоланні шкоди та налагодженні відносин.
Facebook/Instagram:
Ми у Facebook маємо низку Стандартів спільноти, а в Instagram – Настанови спільноти, і ми просимо наших користувачів дотримуватися їх. Якщо ми виявимо контент, який порушує ці правила, як, наприклад, у випадку булінгу чи домагань, ми його видалимо.
Якщо ви вважаєте, що контент видалено неправильно, ви можете оскаржити наші дії. В Instagram ви можете поскаржитися на контент або на видалення акаунту через наш Довідковий центр. У Facebook ви також можете зробити те саме у Довідковому центрі. UNICEF 9. Як здається, Інтернет-компанії не переймаються проблемою кібербулінгу та онлайн-домагань?
Чи несуть вони відповідальність? Інтернет-компанії все частіше звертають увагу на проблему кібербулінгу. Багато з них запроваджують способи вирішення цієї проблеми та краще захищають своїх користувачів за допомогою нових інструментів, порад та можливостей повідомляти про порушення їхніх прав в Інтернеті. Але очевидно, що потрібно робити ще більше. Багато молодих людей щодня зазнають кібербулінгу. Деякі стикаються з крайніми формами насильства в Інтернеті. Деякі в результаті цього скоїли самогубство. Технологічні компанії несуть відповідальність за захист своїх користувачів, особливо дітей та молоді. Притягувати їх до відповідальності, коли вони не дотримуються цих обов’язків – наше спільне завдання.
UNICEF
10. Чи є в Інтернеті будь-які інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?
ЮНІСЕФ:
Кожна соціальна платформа пропонує різні інструменти (див. нижче), які дозволяють вам обмежити тих, хто може коментувати або переглядати ваші публікації чи хто може автоматично став